Эй, народ! Вот расскажу вам историю, которая спилила меня на взвод даже без метамфетамина! Такое чувство, что я был на закладке, когда все это происходило.
Дело было так: я решил сходить и купить шишки марихуаны, а потом поиграть в шахматы, как Каспаров. Я был уверен, что смогу разгромить любого противника на доске и в том же духе облажать с наркотой. Ведь я был шаровой и всегда был на волне!
Начиналось всё с визита к моему джей-продавцу. Он был настоящим гериком, поэтому я сразу понял, что сгоняем в правильное место.".
Когда я получил свою порцию в пакетике, я уже начал предвкушать удовольствие. Но прежде, чем взяться за шашки, я решил аккуратно закинуть пару шишек в джей и покурить. Ведь кто сказал, что шахматы и марихуана несовместимы?
Я находился в замечательном расположении духа, когда началась игра. Разжигалась доска, а я чувствовал себя как на вершине мира. Ход за ходом, я продолжал "думать" и принимать самые необычные решения. Все вокруг покачивалось и смешивалось, словно я играл в шахматы на психоделики!
Я видал картину своей победы над Каспаровым, когда внезапно услышал стук в дверь. Чёрт возьми, кто мог ворваться в этот момент? Я открыл дверь и увидел перед собой полицейского. Моё сердце забилось быстрее, а голова превратилась в кашу. Чувствовал себя как закладка, на которой топчутся все полицейские!
Оказалось, что соседи жаловались на шум и запах марихуаны. Так вот каким образом я оказался в такой неприятной ситуации! Я пытался объясниться, во всю наряжая полицейского, но ничего не получалось. Они просто севши лицом к лицу со мной сказали, что я нарушаю закон.
И всё же, я чувствовал настоящую героиновую силу в себе, ведь смог утолить жажду игры в шахматы даже с наркоманским задержанием. Мне удалось продемонстрировать свои навыки и показать им, что мозги у меня работают даже в таком состоянии!
В итоге, меня отпустили с не очень большим штрафом, но я не сожалел о произошедшем.
Так что, ребята, не бойтесь экспериментировать и искать вдохновение там, где вам кажется невозможным. Жизнь слишком коротка, чтобы не попробовать всё, что вам интересно. Но не забывайте о мере и последствиях, ведь даже шишки марихуаны не всегда помогут вам стать новым Каспаровым!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...